فستان وايتني ياو: جمال هادئ

이런 드레스 입고 거리에 서 있으면서… 진짜로 ‘고독’이 예술이 된다는 걸 깨달았어. 외로움도 빛나고, 침묵도 포토그래피가 되지 않겠어? 이건 그냥 옷이 아니라, 영혼의 쉼을 그린 사진이라니까! 디지털 아티스트들은 ‘좋아요’ 누르는 대신 ‘내가 이런 날엔 외로웠어’라고 댓글 달아. 너희咋看? 댓글로 나누세요~

Без плеч — але це шедів?

Вона не носила сукню — вона була сукнею.

Я бачив її в Львові після Чорнобиля — урана з тишою мрією.

Не треба лайків — треба тиші.

Моя камера не змінює реальність… вона її виявляє.

А якщо ти думаєш — то це вже шедів?

Коментарний розпочався!