Чи ви коли-небо зафіксували тінь у північ?

真夜に一人で桜の影を撮ったって…まさか、これって『美』じゃなくて『抜け殻』だったのか？

フォトグラファーはライクなんか求めちゃいない。だって、静寂はフォローされないんだよ。

茶碗の蒸気と月光が重なって、何にも気づかれない。でも、それが一番の真実なんだよね。

あなたも今、深夜にスマホスクロールして…何かを感じたこと、ありますか？

コメント欄で戦い始めよう！

午夜攝影，我沒在拍模特

這不是自拍，是靈魂在偷拍自己的孤獨。

你說這是‘性感’？不，這是深夜裡的‘存在感’——像墨水滴在宣紙上，乾了才懂。

別人發帖求點讚，我發帖求安眠。

你曾被哪張照片觸動過？

（別問了…你懂的。）

Тінь, коли тінь твоєї тіні?

Коли я знайшла цей кадр — мене вже не мовчила від фоторепорту… але засмакала усвідомлення.

Це не фотки — це пам’ять, що залишилася після того, як всі фільтри згоріли до пилота.

Моя камера не шукала лайк — вона просто вимовляла мовчання.

Ви咋看? Це не мода — це екзистенція у суворому святлi.

А хто ще з нами п’явся о 3 годинi? Коментарна битва почалася!

#ЛьвiвськаТишнаСильветь

Я снимала это в три часа ночи, когда весь мир спал… а я — как будто сама тенька в тени и молчание! Камера не искала одобрения — она искала правду. Вместо лайков — тишина. Вместо фильтров — пыль на пергаменте от моей души. Вы ведь тоже когда-нибудь листали эти кадры в три утра и чувствовали то, что нельзя назвать?.. Комментарии? Да! Мы все здесь… уже знаем.