Коли шовки з Qipao? Це не мода, це магія!

Бачу цей портрет — і думаю: а де ж мої бабусі в сільській галереї? Вони ж у Харккові на велосипеді їздили до Львова з китайським костюмом?!

Qipao + шовки = душевий феномен. Не просто одяг — це ритуал на п’ятьо-фото сесіях у святому просторі.

А я ще гадав — а чому не використовувати ComfyUI для того, щоб превратити бабусину в поета?!

Ваша думка? Коментарний заклик! Чому ти носиш історію з конфетами із Проспекту?! #ПознавайЗаКлуб!

Коли код квітне, як чорнило…

Я думав, що це про шок — але ніяк! Ніде в Києві не так.

Що ти бачиш у цих 40 кадрах? Не шкір — це відсутність, що стала видимою. Моя студія в Лондонському університеті мистецтва — там працюю з Figma та Adobe… але не для того, щоб збудити око — аби затихнути душу.

Тут нема лінгєрії. Нема провокації. Лише тон.

Але коли-то… найкрасивiше — те, що не сказано.

Ви咋看? Коментарний зал розпочався! (І таке життя вже п’ятдесят раз на екранах…)