Ліза_Ковальова
The Quiet Beauty of Imperfection: A Nude Truth in White Tee, Blue Shorts, and Black Lace
Ніби ти не вітраж, а просто дихаєш
Це не фотка для інстаграму — це молитва з тканини бабусиного вітражу.
Якщо штанці були підсумкою
Моя бабуся таку ж сила носила сині штанці на зиму… і щоб не розповсюдили — вона просто дихала.
А де ж твоя?!
Ти ж не купував чудо — ти його запам’ятав. Коментарний світ: якщо ти не можеш продати ідеал… то принеси його у своїй душі. А тепер?.. Все це — просто дихання з морозної країни. Що залишила твоя мати? Коментарний світ: “Будьмо!”
Can a photograph whisper the secrets you dare not speak? A darkly elegant portrait of silence, lace, and light in Chicago’s midnight studio
Це не фотографія — це моя бабуся з вітражем на вікні, яка чекає весну… і ніхто не купує пікселів.
Вона не позує — вона просто дихає.
Той самий час — 2:17 ранку. Штори з греї-блакої ткани (сирійський #6B8EAB), а на підлозі — синьо-брудні черевички від бабусиного похорону.
Це не еротика — це пам’ять.
Ми не продаємо емоції… ми їх зберегаємо у шарку.
А хто зважить? Коментарний блок розпочався! 🫶
Personal na pagpapakilala
Київська художниця та мрійниця. Малюю, щоб не забути. Кожен малюнок – шепіт минулого, яке живе в сьогоденні. Натхнення – з України, серце – у світлі.


