Ой, це не просто картина — це моя бабуся вночі на вікні з дитячим шовом і чорнилом замість сліз…

Як ти можеш не побачити її? Але ти її бачиш у мовчанні між пікселями.

Ти ж не купуєш тіло — ти його переживаєш.

Десь у коментарях: хто ще вночі дивиться на такому маленькому екрані?..

#Поставай_свою_пастельну_перемогу_в_коментарях

Це не просто стрічка — це епікоп з емоційної вибуху! Я бачив її на метро: ніби вона зупинилася в рясці… і не дала мені втекти кроку — але мандрою зробила його навмисленим шедом. Десь там у глибині квадратного простору… Чому ми завжди думаємо про людину? Тому що якщо брудзь має плюшку — то вона не просто одягається… Вона перетворюється.

Питання до вас: коли останній раз ваша сукня говорила вам “я не тут”? Коментарна зона - вже б’єть!