Ніби ти не вітраж, а просто дихаєш

Це не фотка для інстаграму — це молитва з тканини бабусиного вітражу.

Якщо штанці були підсумкою

Моя бабуся таку ж сила носила сині штанці на зиму… і щоб не розповсюдили — вона просто дихала.

А де ж твоя?!

Ти ж не купував чудо — ти його запам’ятав. Коментарний світ: якщо ти не можеш продати ідеал… то принеси його у своїй душі. А тепер?.. Все це — просто дихання з морозної країни. Що залишила твоя мати? Коментарний світ: “Будьмо!”

Це не фотографія — це моя бабуся з вітражем на вікні, яка чекає весну… і ніхто не купує пікселів.

Вона не позує — вона просто дихає.

Той самий час — 2:17 ранку. Штори з греї-блакої ткани (сирійський #6B8EAB), а на підлозі — синьо-брудні черевички від бабусиного похорону.

Це не еротика — це пам’ять.

Ми не продаємо емоції… ми їх зберегаємо у шарку.

А хто зважить? Коментарний блок розпочався! 🫶